ПРО ГРУ 

Ви от тільки уявіть: тихий тріскот гілок раптово пробуджує вас від сну…  Холодний вітер шурхотить кронами дерев та змушує листя шелестіти. А посеред цієї казкової ідилії відбувається спр-р-равжнісіньке полювання! Бо ліс — це ж вам не на 100% ідилічна місцинка. О, ні. Тут панують свої закони. І один з них — полюй ти, аби не вполювали тебе.

Звірі тут постійно напоготові. Вони вже підбираються до вашого сховку, а їхній шлунок дико гарчить… від голоду. Така напружена та відповідальна мить. Адже вам теж треба розбурхати та пробудити свій тваринний інстинкт та обрати ідеальний момент для кидка (може картки, а може — карколомного стрибка всім тілом, га?). Але один невірний рух і мисливець (себто ви) стане здобиччю.

Ух, звучить навіть трохи моторошно. Але то ми так, атмсоферки нагнали. Насправді, ж настілка «Щось в лісі…», яка заслугувала такий яскравий та мальовничий інтродакшн до свого опису, аж ніяк не моторошна. А яка вона, що там відбувається у тому лісі, до чого тут картки та шалені ілюстрації червоних ведмедів та жовтих рисів в огляді нижче. То що — гайда до лісу?

Правила і перебіг гри

За типом це карткова сімейна настілка або гра для вечірок. Тут ви знайдете такі механіки як: блеф, дедукція, відтворення, вибір одночасної дії. Це також може бути затегано як міні-гра та розумова гра.

Пояснимо одразу за лор: у цій настілці гравці є лісовими тваринами, які полюють за їжею в лісі. Дивлячись на гравців (своїх суперників),  вам потрібно буде визначити, коли безпечно полювати, а коли треба ховатися, щоб не бути впольованим. 

Гра поділена на раунди, де є три полювання. У кожному раунді гравці таємно вибирають одну з карт у своїй руці, щоб зіграти її сорочкою вниз. Ці карти — ведмідь, вовк, рись, сова чи миша. 

Жетони із їжею кладуться десь в центр стола, аби манити гравців та водночас мотивувати їх полювати (або ж ховатися) якнайкраще. 

Коли гравці зіграють карту зі своєї руки, починається друга фаза раунду: виклик тварин. Той, хто веде гру, оголошує “ведмідь” (починаємо завжди з нього). Тоді будь-хто, хто грав ведмедем, повертає його. Якщо ведмідь є у кількох гравців, нічого не відбувається (адже вони занадто зайняті сваркою, щоб полювати). Однак, якщо лише в одного гравця є ведмідь, він називає будь-яку іншу тварину, на яку буде полювати. І той, у кого вона є, вибуває з раунду і… його з’їдають, ох. 

Після цього викликається наступна тварина в порядку номерів (себто, вовк), і все повторюється. Коли всіх вже схрумали (або якщо всі вижили), починається наступне полювання. У цей момент кожен має лише чотири карти, і полювання починається заново. Після трьох полювань, якщо залишився один гравець, він отримує два жетони їжі. Якщо залишилося кілька, набір тварин, який набрав найбільшу кількість балів, отримує два жетони їжі. А інші, хто вижив, отримують по одному. У випадку нічиї обидва гравці отримують по два жетони.

В ідеалі, коли гравець зібрав 5 або більше жетонів їжі, гра закінчується. В іншому випадку можна зіграти ще один раунд. Знову візьміть усі 5 карт із тваринами. До речі, ті гравці, яких з’їли, також повертаються в гру.

Загалом, правила цієї настілки класифікуються оглядачами як «диявольськи прості». Але гра натомість дуже варіативна, тут є місце і для роздумів, і для подвійного блефу. 

Доступна для 2-5 учасників доросліших за 8 років. Порада: більше задоволення гра принесе, якщо грати втрьох, учотирьох, упʼятьох. А полювання (себто ігровий процес) триває всього 15-20 хвилини. Проте які ж вони насичені та драйвові! До того ж, реграбельність цієї настілки на рівні, і 15-20 хвилини цілком можуть бути на 3-4 підходи за вечір. Спойлер: ми не жартуємо, що після однієї партії у цю настілку захочеться зіграти ще раз, а потім ще разочок.. Ну, ви зрозуміли.

«Шось в лісі…» дуже проста у підготовці до ігрового процесу: роздати картки та пояснити правила вийде не довше, ніж кілька хвилин. А це має неабияку важливість, коли руки вже так і просяться зробити перший хід.